Відскок «Баффало», піке «Нью-Інгленда» та падіння непереможних команд. Огляд шостого ігрового тижня НФЛ
Серія тижня: «Денвер» програв «Канзас-Сіті» 16-й матч поспіль
З початку 2016 року «Денвер» виграв більше Супербоулів, ніж матчів проти «Канзас-Сіті». Останню перемогу над «Чіфс» «Бронкос» святкували ще у вересні 2015 року. Це була серія з 15 поразок поспіль. Тепер це серія з 16 поразок.
«Денвер» летить в прірву і не здатен зупинити це вільне падіння. «Бронкос» не можуть зібрати себе до купи та видати стабільний матч по обидві боки м’яча. Звичною історією для цього сезону був повний провал захисту «жеребців». Але проти «Чіфс» вони показали вельми пристойну гру. Вони створювали тиск на Патріка Махоумса, змусили кинути його перехоплення та зробили багацько теклів за лінією скрімміджу. От тільки тепер в «Денвера» розсипався напад.
Расселл Вілсон з самого початку сезону перебуває під постійною критикою. Квотербек робив помилки. Інколи вони коштували шансів на перемогу, як на попередньому тижні проти «Джетс». Але здебільшого Вілсон все ж не був основною проблемою «Бронкос». В матчі з «Чіфс» було навпаки. Расселл грав паршиво. Він занадто довго тримав м’яч, не міг швидко реагувати на тиск з боку захисту, влітав в секи і дуже погано кидав паси на бігу. Вілсон не набрав навіть 100 пасових ярдів і ледве перевалив за 50% точності пасів. Після матчу квотербек визнав, що йому треба грати краще, і це чиста правда. Якщо такий рівень гри, який був проти «Канзас-Сіті», стане звичним для Вілсона, йому краще вішати бутси на цвях.
Не допомагав нападу «Денвера» і плейколлінг від Шона Пейтона. Розіграші «Бронкос» були максимально простими та не створювали жодних проблем захисту «Чіфс». За три чверті «жеребці» розіграли лише один розіграш, результатом якого був пас більше ніж на 10 ярдів. Додатково Пейтон показав ще і дуже сумнівний тайм-менеджмент. За 22 секунди до перерви Шон для чогось взяв тайм-аут перед своїм четвертим дауном. «Бронкос» пробили пант і за час, що залишився, «Канзас-Сіті» встигли вийти на відстань філдголу і заробили додаткові 3 очки. Поки що все виглядає так, що Пейтон вирішив зруйнувати весь свій позитивний образ тренера-переможця, який він будував в «Нью-Орлеані».
«Канзас-Сіті» перемогли, але теж не мають особливо радіти. Їх напад все ще далекий від оптимальної форми. Якщо щось трапиться з Тревісом Келсі, «Чіфс» будуть в дупі. Бо тайт-енд тягне на собі майже всю пасову гру. Навіть попри незначне пошкодження ноги, Келсі отримав третину пасів Махоумса і набрав більше ярдів на прийомі, ніж весь корпус ресиверів разом узятий. Ще третину пасів від Патріка отримали раннінбеки, що теж свідчить про проблеми з ресиверами у «вождів». І навіть попри всі старання Тревіса Келсі та раннінбека Айзаї Пачеко, який був другим двигуном нападу «вождів», «Чіфс» змогли занести всього один тачдаун. І це при п’яти заходах до червоної зони. «Канзас-Сіті» не виглядає тим джаггернаутом, якого всі звикли бачити. Наразі в успіх «Чіфс» більший внесок робить їх захист, ніж напад.
Тачдаун тижня: Кортленд Саттон виловив м’яч однією рукою під тиском захисника
«Денвер» мав не надто багато приводів для оптимізму в матчі проти «Канзас-Сіті», але цей тачдаун Саттона був цукерочкою. Якщо «Бронкос» все ж вирішать влаштувати розпродаж, за Кортленда їм треба просити чи не найбільше.
Негостинність тижня: «Джексонвілль» 8-й раз поспіль обіграв «Індіанаполіс» на своєму полі
В «Кольтс» є значні труднощі з виїздами в гості до «Джегуарс». В останнє «Інді» перемагали «Джексонвілль» на його полі ще в 2014 році. І в цьому році цю негативну серію обірвати не вдалось.
«Індіанаполіс» потрапив під каток захисту «Джексонвілля». Господарі розчавили свого суперника, не давши тому провести успішний драйв аж до початку фінальної чверті, коли доля гри вже була вирішена. «Джегуарс» повністю вимкнули виносну гру «Кольтс» (всього 44 ярди на 17 виносах) і влаштували терор Гарднеру Міншью. До квотербека «Інді» постійно добігали захисники, змушуючи його швидко позбуватись м’яча. Далеко не кожен пас був нормально підготований, тож Гарднер, який цього сезону не кидав перехоплень, оформив одразу три втрати проти «ягуарів». А якщо додати сюди ще й фамбл, то «Джексонвілль» чотири рази відібрав м’яч в суперника. Окрім цього, «Джегс» збили 9 пасів, тож рівень прикриття ресиверів «Кольтс» можете уявити. Захист «Джексонвілля» провів ідеальний матч і підніс його своєму нападу на срібній таці.
Напад «ягуарів» був менш ефективний, але майже всіма можливостями від свого захисту скористався. Чотири відбори м’яча Лоуренс та компанія перетворили на два тачдауни та філдгол. На своїх драйвах атака «ягуарів» була не такою вражаючою, але в цьому матчі цього від них і не потребували. Тим не менш, напад «Джексонвілля» додає з кожним матчем і це помітно. За умови збереження рівня гри захисту, «Джегуарс» будуть цілком здатні не лише забрати дивізіон, а й створити проблеми суперникам у плей-офф.
«Інді» в цьому сезоні вже неодноразово звертались до послуг Гарднера Міншью. Він часто підміняв новачка Ентоні Річардсона, який почав свою кар’єру в НФЛ з великої кількості травм. І Міншью повністю виправдовував довіру тренерів «Кольтс». До виїзду в Джексонвілль. Гарднер провалив матч. Окрім вже згаданих перехоплень та фамблу, йому було важко знайти відкритих ресиверів та кинути пас бодай на середню дистанцію. Він зібрався під кінець гри і провів два чудових драйви, але було запізно. На захист Міншью варто сказати, що на нього забагато навалили відповідальності. Виноси не працювали, тож Гарднеру довелось кидати понаднормово (55 спроб пасу). Але в будь-якому разі йому варто краще розпоряджатися м’ячем, якщо «Індіанаполіс» сподівається залишитись в гонці за плей-офф.
Сенсація тижня: «Клівленд» із резервним квотербеком в старті мінімально переміг «Сан-Франциско»
Є таке поняття, як «trap game». Гра-пастка. Це коли на папері все виглядає максимально просто і фаворит більш ніж очевидний, а на полі виходить жорсткий махач, в якому очевидному фавориту виявляється надзвичайно складно здобути перемогу. Саме в таку пастку потрапили «Сан-Франциско» минулою дощовою неділею в Клівленді.
«Браунс» знову грали без Дешона Вотсона, який не встиг залікувати травму руки, і без головної сили в нападі, Ніка Чабба, який вилетів на весь рік. Тож «коричневі» не мали становити серйозної загрози для майже ідеальних «Сан-Франциско». Але чомусь ніхто не згадав про захист «Браунс». Новий координатор Джим Шварц побудував чи не найміцнішу оборону цього сезону. І «Найнерс» повністю її відчули.
Захист «Клівленда» практично повністю вимкну з гри шалений напад «Сан-Франциско». В «Найнерс» було 17 очок, але для них це був найгірший результат з 12-го ігрового тижня минулого сезону. І в них було 215 ярдів, а це взагалі найгірший результат за тренерства Кайла Шенехена, який очолив каліфорнійців в 2017-му. «Браунс» створювали тиск на Брока Парді майже в половині всіх розіграшів і той його відчував. Квотербек «Найнерс» успішно кинув всього 12 пасів з 27-ми. «Коричневі» також втримали виносну гру суперника і не дали йому розбігтися, пов’язавши в тому числі і Крістіана МакКефрі. А секондері міцно прикрили ресиверів та не давали жодних варіантів для пасових розіграшів. В другій половині гри 5 з 7 драйвів «Сан-Франциско» закінчились після трьох даунів. Це був майстер-клас від захисту «Клівленда».
Напад «Браунс» не мав права похерити таку гру від свого захисту, тому теж доклав максимум зусиль. Ніхто не чекав, що третій в ротації квотербек Пі Джей Вокер проведе бездоганний та ефективний матч. Він його і не провів, кинувши два перехоплення. Але при цьому він примудрявся робити необхідні розіграші, щоб просувати м’яч вперед. Ну і звісно його дуже страхувала виносна гра. Новачок Джером Форд дуже старається замінити Ніка Чабба і в нього це непогано виходить. Ранінбек набігав 84 ярди та зробив кілька вирішальних виносів на останніх драйвах. Його підтримав Карім Хант, який заніс єдиний тачдаун «коричневих» в цьому матчі і теж здійснив пару непоганих виносів. Гра нападу «Клівленда» була далекою від взірцевої, але без двох своїх лідерів і проти одного з найкращих захистів ліги, це був ледь не стрибок вище голови.
«Сан-Франциско» можуть придумати собі відмазки. Вони можуть кивати на травми Дібо Семуела та Крістіана МакКефрі. Можуть звинувачувати складні погодні умови, через які м’яч буквально вислизав з рук Парді. Можуть повісити всіх собак на кікера Джейка Муді, який промазав 2 з 3 філдголів, в тому числі – потенційний переможний за 9 секунд до кінця гри. Але по факту вони провели дуже поганий матч. При чому більшість критики має отримати напад «Найнерс», бо захист переважно зі своєю роботою справився. В другій половині «49-ті» взагалі нічого не зробили попереду. Парді кинув перехоплення, на п’ятьох драйвах було набрано нуль ярдів, а після того, як «Клівленд» скоротив відставання до одного очка, напад «Найнерс» протримався на полі всього 25 секунд і повернув м’яч «Клівленду». Навіть в промаху Муді за 9 секунд до кінця можна знайти часткову провину нападу. В «Найнерс» був один даун і достатньо часу, щоб спробувати наблизитись ще ближче до залікової зони і полегшити життя кікеру. Але Шенехен чомусь вирішив його не грати. Після видатного триумфу над «Далласом», «Сан-Франциско» отримали холодний душ. І їм варто пошукати причини, чому все пішло не за планом. Бо навряд чи в усьому винні травми двох гравців, дощ та кікер-новачок.
Безнадія тижня: «Нью-Інгленд» програв третій матч поспіль і видав найгірший старт в епоху Білла Белічіка
На попередніх двох тижнях «Нью-Інгленд» зазнав такого побиття та приниження, якого ніколи не було в епоху Білла Белічіка. «Петріотс» мали зламати негативний тренд та показати бодай якісь ознаки життя. Тим паче суперник був що треба – далеко не топовий «Лас-Вегас», тренер якого ледве не стоїть на порозі звільнення. Але навіть з таким суперником «патріоти» не впорались.
«Нью-Інгленд» зіграв набагато краще, ніж проти «Далласа» та «Нью-Орлеана», проте планка була такою низькою, що навіть один тачдаун за всю гру вже був би прогресом. «Петріотс» занесли аж два і 17 очок виглядають наче не так вже й погано. Погано, що набирали ці очки «патріоти» майже 16 хвилин. «Нью-Інгленд» потребував швидких розіграшів, щоб зберегти для себе достатньо часу на камбек. Натомість «Петріотс» важко вигризали кожен ярд та втрачали дорогоцінні секунди. Навіть в таких умовах в них був шанс вирвати перемогу на останніх хвилинах. Але якщо все йде через сраку, то воно йде через сраку. Мак Джонс кинув свій ледь не найкращий пас цього сезону лише для того, щоб ДеВанте Паркер дропнув його. «Нью-Інгленд» все ще далекий від того, щоб привести свою гру в порядок. А пройшла вже майже половина сезону.
«Лас-Вегас» теж не був взірцем ефективності, але «Рейдерс» зробили трохи більше, ніж суперник, чого було достатньо. Хоч «рейдери» занесли всього один тачдаун, вони регулярно заходили глибоко на територію «Нью-Інгленда» і потихеньку складали очки завдяки філдголам Карлсона. Тим паче, що половину гри «Лас-Вегасу» довелось провести із резервним квотербеком на полі. Джиммі Гаропполо отримав травму спини і був відправлений до лікарні. Замість нього вийшов Браян Хойер і зробив те, що і вимагають від бек-апа – не обісрався. Хойер наробив помилок, але жодна з них не була критичною. Він не кинув тачдаун, але він двічі дотягнув команду до відстані філдголу і не віддав лідерство супернику. І він під’їв достатньо часу, щоб «Петріотс» не отримали ще один шанс врятувати матч. «Рейдерс» здобули командну перемогу, внесок в яку зробив майже кожен гравець. Це не була красива перемога, але це мало хвилює «Лас-Вегас» та МакДеніелса. Їх сезон все ще тримається на плаву.
Майже сенсація тижня: «Баффало» ледь не поступились «Нью-Йорк Джаянтс»
«Баффало» або були дуже втомлені після повернення з Лондону, або критично недооцінили «Нью-Йорк Джаянтс». В матчі, в якому «Біллз» були очевидними фаворитами, їм довелось рятуватись та триматись за мінімальну перемогу на останніх секундах.
Другий тиждень поспіль «Баффало» дуже слабко розпочинає матчі. Що з «Джексонвіллем», що з «Нью-Йорком», напад «Біллз» довго не міг завестись та почати грати. Проти «Джаянтс» перформанс «буйволів» був навіть гіршим, бо в першій половині гри вони не спромоглись набрати жодного очка і двічі втратили м’яч. Нападу «Баффало» дуже пощастило, що справи в їх опонентів були не набагато кращими і «Джаянтс» не змогли піти у значний відрив. В другій половині «Біллз» вже роздуплились і змогли занести два тачдауни. Але тут ефективність нападу «буйволів» теж можна поставити під сумнів. Ці два результативних драйви сумарно тривали майже 17 хвилин. «Біллз» провели в них 29 розіграшів, що було на один більше, ніж за всю першу половину. Тримати м’яч та спалювати час – це дуже класна стратегія, але коли ти попереду. «Баффало» кожен з цих драйвів починали в якості наздоганяючих. Якщо б один з цих драйвів у підсумку закінчився би філдголом – це була б майже катастрофа. «Біллз» не можуть дозволяти собі так провалювати старти і потім так повільно відігруватися, якщо вони хочуть нарешті чогось досягнути.
Страждання нападу «Баффало» були спричинені не лише власними помилками, а й відмінною грою захисту «Джаянтс». «Нью-Йорк» зовсім не виглядав командою із 29-м захистом ліги. Вони жорстко накривали ресиверів «Біллз», швидко зупиняли виноси та достатньо тиснули на лінію нападу. Обидві втрати м’яча «Баффало» (перехоплення та фамбл) теж значною мірою були заслугою захисту «гігантів». На жаль для «Нью-Йорка», їх напад не зміг зіграти так само успішно. «Джаянтс» могли витиснути мінімальну перемогу, але їх прирік буквально один розіграш. За 14 секунд до перерви «Нью-Йорк» вирішив грати виносну комбінацію з одного ярда «Баффало». І все б нічого, але в них не було тайм-аутів. В такій ситуації виніс стає забороненим розіграшем, бо якщо ви не заносите тачдаун – ви втрачаєте будь-які шанси заробити очки. Так і сталось. Захисники «буйволів» зупинили Сакуона Барклі і час сплив. Замість мінімально можливих 9:0, або ідеальних 13:0, рахунок так і залишився 6:0. І як же «Нью-Йорк» відчув наслідки цього рішення в кінці гри. Бо ситуація була абсолютно ідентична. «Гіганти» знову проводили розіграш з ярду «Біллз». От тільки їм обов’язково був потрібен тачдаун. Його вони не занесли (чому частково посприяли і арбітри, але це вже другорядне). А якщо б «Джаянтс» набрали на тому злощасному драйві перед перервою бодай 3 очки, їм би цілком вистачило легкого філдголу для перемоги. Тож недарма Браян Деболл відривався на Тайрода Тейлора за його дурне рішення віддати м’яч Барклі. «Джаянтс» могли створити чи не найбільшу сенсацію тижня, але стали жертвами власної дурості.
Історичність тижня: «Нью-Йорк Джетс» вперше в історії НФЛ перемогли «Філадельфію»
«Нью-Йорк Джетс» ніколи в своїй історії не перемагали «Філадельфію». Команди зустрічались 12 разів і щоразу «Іглз» виходили переможцями. Перед 13-ю зустріччю все вказувало на те, що непереможна серія «орлів» триватиме. Але чортова дюжина виявилась щасливою для «Джетс».
Нікого не дивує, що захист «Джетс» знову зіграв краще за напад. Але проти «Філадельфії» різниця була прям разюча. Оборона «Нью-Йорка» затащила цей матч. Навіть попри те, що вони дозволили «Іглз» конвертувати половину третіх даунів і набрати 348 ярдів в нападі. Це все не мало значення, бо захисники «Джетс» повністю нівелювали всі локальні успіхи «орлів». Вони зупинили виносну гру та дозволяли набирати «Філлі» лише 2 ярди за виніс. Вони створили шалений тиск на Джалена Хьортса і хоч зробили всього 2 секи, але змусили квотербека нервувати та помилятись. І найголовніше – вони зробили аж 4 відбори м’яча, 3 з яких були перехопленнями. А перехоплення Тоні Адамса за 1:50 до кінця гри взагалі можна вважати переможним, бо діфенсів-бек повернув його на 8-ярдову відмітку «Іглз». Нападу «Джетс» залишалось лише закінчити роботу, що і зробив Бріс Холл своїм тачдауном. Оборона «надзвукових» виходила і відчайдушно рубалась на кожному драйві. Навіть попри відсутність двох стартових корнерів (Ріда та Гарднера) і попри те, що власний напад не давав їм багато часу на відпочинок. Оборона «Джетс», знімаю капелюха.
Хоч напад «Нью-Йорка» і не зробив аж надто багато для перемоги, їх теж варто похвалити. Принаймні за те, що не ускладнювали життя своєму захисту. Зак Вілсон прогресує і це чудові новини для «Джетс». Так, йому все ще не вистачає майстерності, щоб витискати максимум (три заходи до червоної зони завершились трьома філдголами). Але він вже не помиляється. Інколи навіть цього достатньо для перемоги. Тож може після менторства Роджерса з Вілсона таки буде толк.
«Філадельфія» хоч і була непереможною, але не була бездоганною. «Іглз» робили достатньо фігні в попередніх матчах, але попри все завжди знаходили шлях до перемоги. Проти «Джетс» відсоток фігні став занадто критичним. В «орлів» зламалось все. Винос не працював, лінія погано блокувала, гравці робили багато порушень, Джейк Елліотт промазав легкий філдгол, а Джален Хьортс занадто нервував і кидав сумнівні паси. Три перехоплення – це аж занадто. Окей, перше з них не було на совісті квотербека, але два інших ще й як були. Скільки б захист «Філлі» не тримався і не намагався дати своєму нападу шанс зібратись та перемогти, вони не могли цього зробити. В «Іглз» попереду bye-week, за який їм треба багато чого підправити та полагодити. Бо результати цих виправлень тестуватимуть нестримні «Маямі».
Результати шостого ігрового тижня виглядають наступним чином
Турнірне становище в дивізіонах наступне.
Американська конференція
Національна конференція
Наступний тиждень відкриє доволі інтригуюче протистояння «Джексонвілля» та «Нью-Орлеана». «Сан-Франциско» спробують повернутися на шлях перемог у матчі з «Міннесотою». А «Філадельфію» чекає жорсткий тест в матчі з «Маямі».
