Пробудження «Цинциннаті», домінація «Сан-Франциско» та тотальне приниження «Нью-Інгленда». Огляд п’ятого ігрового тижня
Подія тижня: «Чикаго» вперше за 346 днів виграли матч регулярного сезону НФЛ
На вулиці «Чикаго» свято. Після 14-ти поразок поспіль, «Беарс» нарешті вигризли довгоочікувану перемогу. Це мало статись ще на попередньому тижні, але тоді «ведмеді» розсипались у вирішальний момент. Зараз цієї помилки вони не повторили.
Джастін Філдз вдруге поспіль показує дуже хорошу гру. Квотербек «Чикаго» хоче довести, що він таки дійсно квотербек. Попри те, що над точністю пасів Філдзу ще варто попрацювати, до ефективності немає жодних питань. Джастін кинув 4 тачдауни. Три з них прийняв Ді Джей Мур. Мур все більше стверджується в ролі безальтернативного ресивера №1 і продовжує доводити, що йому байдуже від якого квотербека приймати паси. Проти «Вашингтону» Ді Джей був не просто важливою частиною нападу «Чикаго». Він був всім нападом «Чикаго». З 282-х пасових ярдів Філдза 230 були на рахунку Мура. Про тачдауни згадка вже була. До «Беарс» на початку сезону висказували претензії, що вони не використовують на повну можливості тандему Філдз-Мур. Що ж, після матчу з «Коммандерс» таких претензій більше бути не може.
«Вашингтон» дуже швидко опинився в ситуації, близької до безнадійної. І тут багато в чому претензії до захисту. Минулого сезону оборона «Коммандерс» дозволила суперникам набрати 30+ очок лише в двох іграх. В цьому сезоні в кожній грі проти «командорів» їх суперник набирав 30+ очок. «Беарс» ще до перерви мали в активі 27 очок. Зірковий дует пас-рашу «Вашингтону» Свет-Янг щось намагався зробити, але гра їх партнерів була настільки поганою, що всі ці зусилля пішли прахом. «Коммандерс» не могли спинити виноси, давали Філдзу багато часу і багато простору для пасів. За весь матч квотербек «Чикаго» успішно кинув паси всього на трьох ресиверів. І навіть в такій ситуації, коли були очевидно, що пас полетить або на Мура, або на Кмета, «Коммандерс» нічого не змогли зробити з пасовою грою суперника.
В нападі «Вашингтон» теж був далеким від ідеалу. Сем Хауелл хоч і показав характер та бився до кінця, але він також був однією з причин поразки. Квотербек перетримував м’яч та кинув перехоплення, яке подарувало «Чикаго» драйв на половині поля «Коммандерс». Рішення Рона Рівери теж були сумнівними. Тренер, який відомий своїм бажанням ризикувати, чомусь вирішив пробити філдгол на четвертому дауні з 13-ти ярдів «Беарс». І цим філдголом він скоротив відставання з 16-ти очок до 13-ти очок. Тобто «Вашингтон» все одно відставав на два тачдауни. «Коммандерс» багато чого треба підчистити та переглянути, якщо вони збираються на щось претендувати цього сезону.
Приниження тижня: «Нью-Інгленд» другий тиждень поспіль зазнав розгромної поразки
На четвертому тижні «Нью-Інгленд» зазнав найбільшої поразки в епоху Білла Белічіка. «Петріотс» ніколи не програвали з різницею в 35 очок під керівництвом чинного тренера. Після такого побиття команда мала відреагувати та показати, що вона зробила висновки з провалу. Що ж зробили «патріоти»? Ледь не оновили свій рекорд найбільшої поразки.
Весь матч був суцільним парадом ганьби для «Нью-Інгленда». В них не виходило нічого. Мак Джонс знову приймав ідіотські рішення, результатами яких стали пік-сікс та фамбл. Квотербек також промазав добрячою порцією пасів та не міг зібрати до купи якийсь притомний драйв. Лінія нападу ніяк не допомагала своєму квотербеку та постійно розвалювалась під тиском захисту «Нью-Орлеана». Оборона «Петріотс», яка втратила декількох ключових гравців, нічого не могла протиставити нападу «Сейнтс» і дозволяла набирати їм очки ледь не на кожному драйві. Спецкоманда довершила провал, промазавши єдиний філдгол та набравши на поверненнях пантів аж 1 ярд. Все це закінчилось другим розгромом поспіль, в якому «Нью-Інгленд» не спромігся набрати хоч якісь очки.
Щоб краще розуміти глибини кризи «Петріотс», варто навести один статистичний факт. Білл Белічік на даний момент провів в НФЛ 455 ігор. За 453 гри він програв лише один матч з різницею в 30+ очок. За два останні тижні він програв два матчі з різницею в 30+ очок і загальним рахунком 3:72. «Нью-Інгленд» виглядає жахливо і дуже схоже, що ми спостерігаємо за кінцем епохи Білла Белічіка.
«Нью-Орлеан» потребував саме такої домінантної перемоги. І найбільше її потребував напад. Бо якщо до захисту «Сейнтс» мало в кого були якісь претензії, атака «святих» на початку сезону виглядала сумнівно. «Нью-Орлеан» за чотири тижня жодного разу не набрав більше 20 очок. Це призвело до чуток про можливе звільнення координатора нападу «Нью-Орлеана» Піта Кармайкла. І це змусило його ворушитись. «Сейнтс» почали розігрувати більш креативні розіграші і легше просувати м’яч вперед. Краще виглядав і Дерек Карр, якого візуально вже менше турбувала травма плеча. Квотербек все ще грав переважно короткими пасами, але парочку разів розрядив свою гармату дальніми пасами на Томаса та Шахіда. Цей матч також був особливим для Елвіна Камари. Раннінбек-універсал заніс свій перший тачдаун після повернення до гри і 73-й – у формі «Сейнтс». Це новий рекорд франшизи, який Камара ще має час суттєво покращити. Одного матчу проти кризових «Петріотс» недостатньо, щоб сказати, що атакувальні проблеми «Нью-Орлеана» позаду. Але «Сейнтс» точно зробили крок у правильному напрямку, щоб їх вирішити.
Провал тижня: «Балтимор» за останні 4 хвилини гри програв матч «Піттсбургу», кинувши перехоплення та зробивши фамбл
Це був матч, де обидві команди страждали в нападі. Для «Піттсбурга» це звична історія цього сезону. Але «Балтимор» в цьому плані неприємно здивував. «Рейвенс» мали безліч можливостей закрити цей матч і здобути легку перемогу. Натомість, вони провалились в найбільш болючій манері.
«Балтимор» спокійно розпочав матч і швидко захопив лідерство. Але вже в другій чверті почались проблеми. «Рейвенс» не змогли розвинути успіх через фамбл та провалений четвертий даун. А в другій половині стався остаточний колапс. «Балтимор» ледве доходив до середини поля. Отримавши халявний драйв на семи ярдах «Піттсбурга», Ламар Джексон не придумав нічого краще, ніж кинути пас на міцно прикритого Оделла Бекхема. Пас легко перехопив новачок-корнер Джоуї Портер. А коли настав час вирішального драйву, напад «Балтимора» пробув на полі всього два розіграші. Все закінчилось секом Хайсміта на Джексоні та фамблом, який підібрав Вотт. Всього за 4 хвилини «Рейвенс» перетворили поганеньку, але ж перемогу, на доволі ганебну поразку. Респект захисту «Піттсбурга», який створив достатньо проблем своїм суперникам, але «Балтимор» самі наробили стільки помилок, що вистачить на кілька матчів. Це частина процесу становлення нового нападу, через який проходять «круки», і для них важливо зробити правильні висновки зі своїх помилок.
В «Піттсбургу» все стабільно. Напад – страждає, захист – виграє матчі. За весь матч «Стілерс» провели лише один нормальний драйв в нападі. І цього виявилось достатньо. У фінальній чверті сталевари пройшли 80 ярдів для тачдауну, 62 з яких були набрані двома пасами Пікетта на Пікенса. Можливо, якщо «Піттсбург» буде частіше ризикувати з такими розіграшами, то їх напад перестане бути настільки сумним. А щодо захисту «Стілерс», то тут все передбачувано – вони красунчики. Вони виграли цей матч перехопленням та фамблом. Вони постійно тримали «Рейвенс» на відстані одного удару постійним тиском на лінію та надійним прикриттям ресиверів. Вони хоч і давали «крукам» набирати ярди, але не давали їм набирати очки. Якщо вони будуть отримувати трохи більше допомоги від свого нападу, то «Піттсбург» цілком може бути претендентом на плей-офф.
Реабілітація тижня: «Цинциннаті» вперше в сезоні набрали більше 30 очок і перемогли «Аризону»
Після матчу з «Аризоною», фани «Цинциннаті» якщо і не видихнули з полегшенням, то стали сприймати майбутнє з набагато більшим оптимізмом. Вони на решті побачили свою улюблену команду в її майже повній силі. І що головніше – вони побачили майже оптимального Джо Бурроу. Хоча ці речі прямо взаємопов’язані.
Квотербек «тигрів» показав в рази кращу гру, ніж за весь попередній місяць. Було помітно, що Бурроу почувається набагато краще і травма ноги його майже не турбує. Він знову міг вільно рухатися за лінією нападу і навіть зробив кілька виносів, щоб набрати парочку ярдів. Покращення стану квотербека потягнуло за собою і покращення стану всього нападу. «Бенгалс» доволі легко просували м’яч вперед та назбирали 380 ярдів в нападі, що поки є найкращим показником команди в цьому сезоні. А найбільше поверненню майже попереднього Джо радів його найкращий друг та улюблена ціль для пасів – Джа’Марр Чейз. Ресивер побив рекорд франшизи за кількістю прийомів в одній грі. Чейз прийняв 15 пасів на вражаючі 192 ярди. На його рахунку були і всі три тачдауни «Цинциннаті». Попри те, що в грі нападу «тигрів» були недоліки, вони нарешті виглядали тією командою, яку всі звикли бачити. І з огляду на далеко неідеальних суперників по дивізіону, «Бенгалс» знову можуть сприйматися фаворитом Півночі АФК. Звісно, якщо рівень гри проти «Кардиналс» не був разовою акцією.
«Аризона» видала типовий для себе матч цього сезону. «Кардиналс» знову чинили шалений опір набагато сильнішому супернику, і навіть мали шанс розпочати фінальну чверть в якості лідера, але різниця в класі гравців знову зіграла свою роль. «Кардинали» не можуть похвалитися талановитим ростером, тож для перемоги їм треба проводити майже ідеальний матч. Проти «Цинциннаті» це вдавалось робити лише три чверті. У фіналі гри «Аризона» не витримала тиску і наробила помилок. Коли «Кардиналс» відставали всього на 4 очки, їх напад не зміг конвертувати четвертий даун в червоній зоні суперника. Перший же розіграш наступного драйву закінчився фамблом квотербека Доббса після секу. А потім Доббс кинув перехоплення, чим остаточно зняв всі питання про переможця. Але знову таки, писав раніше – напишу знову. «Аризону» не хочется критикувати і немає сенсу це робити. Перед початком сезону вони були аутсайдером абсолютно в кожній з 17-ти ігор сезону. Вони безапеляційно вважались найгіршою командою. Тому той факт, що «Кардиналс» не програли жодної гри без боротьби, а попутно ще й хлопнули «Даллас», заслуговує на повагу.
Помста тижня: «Нью-Йорк Джетс» в принциповому матчі перемогли «Денвер»
«Джетс» та «Бронкос» загалом не є принциповими суперниками. Але після всього, що наговорив Шон Пейтон в міжсезоння, матч «Нью-Йорка» та «Денвера» ставав капець яким принциповим. Для тих, хто не в курсі – Пейтон розніс роботу свого попередника в «Денвері», Натаніеля Хакетта, та назвав її «однією з найгірших тренерських робіт в історії». Хакетт в це міжсезоння отримав посаду координатора нападу в «Джетс», і багато хто з гравців «надзвукових» одразу вписались за свого нового тренера. З таким бекграундом команди підходили до очної зустрічі. І в ній знову зіграло перевірене правило, що карма – це сучка.
«Денвер» бадьоро розпочав і наче переніс свій атакувальний запал з матчу проти «Чикаго» на попередньому тижні. «Бронкос» занесли тачдаун на своєму першому драйві, після чого додали ще два філдголи до перерви. Був і мінус у вигляді сейфті, але в цілому «жеребці» виглядали доволі прийнятно. Весь атакувальний запал «Денвера» зник в другій половині. «Бронкос» тричі поспіль пробивали пант після трьох даунів. Отримавши халявний драйв на половині «Джетс» після фамблу, «жеребці» не придумали нічого краще, ніж зробити власний фамбл вже на другому розіграші. А вишенкою на торті став фінальний драйв. «Денвер» мав нагоду перевести гру принаймні в овертайм, але Расселл Вілсон вирішив погеройствувати і побіг в скрембл на другому дауні в ситуації, яка цього скремблу не вимагала. Результат – сек, фамбл, підхоплення м’яча захисником «Джетс» і тачдаун. Ця помилка повністю перекреслила в цілому непоганий матч від Вілсона з двома тачдаунами. І Шон Пейтон доволі справедливо висказував претензії своєму квотербеку. Але мабуть тренеру «Бронкос» варто щось висказати і самому собі. Бо це четверта поразка в п’яти матчах і ще гірший старт, ніж був у Хакетта, якого, як ми пам’ятаємо, Пейтон розніс в хлам.
«Джетс» в нападі були не набагато кращими за своїх суперників. Зак Вілсон все ще робить критичні помилки, одна з яких могла коштувати «Нью-Йорку» гри. Та й нуль тачдаунів з п’яти заходів до червоної зони теж навряд чи можна занести в актив. Але в цілому Вілсон продовжує прогресувати і помітно підтягнувся. А в матчі з «Бронкос» були ті, хто міг компенсувати його помилки. В нападі це був Бріс Холл. Раннінбек видав монструозний матч із 177-ма ярдами та тачдауном. Для нього Холл пробіг 72 ярди і саме цей тачдаун дозволив «Джетс» захопити лідерство в другій половині гри, яке вони вже не віддали. А ще свій напад ідеально підстрахував захист «Джетс». Власне, він і виграв матч тим самим фамблом-тачдауном в кінці гри. Але й до цього захисники «надзвукових» наглухо перекривали «Денвер», поки їх напад повільно, але все ж відривався в рахунку. В «Нью-Йорка» все ще купа проблем та речей, над якими треба працювати. Але їх сезон потроху повертається на правильні рейки і «надзвукові» вже не виглядають такими приреченими, як одразу після втрати Аарона Роджерса.
Розгром тижня: «Сан-Франциско» без шансів рознесли «Даллас»
Матч «Сан-Франциско» та «Далласа» обіцяв бути цікавим та захопливим трилером. З одного боку – нестримний та вибуховий напад «Найнерс». З іншого – сталева оборона «Ковбойс», яку багато хто вважає найкращою в лізі. Це мав бути рівний двобій двох топових команд. І він таким був. Але лише до початку другої чверті. Потім на полі залишилась лише одна команда.
«Найнерс» зводили «Ковбойс» до школи. Настільки каліфорнійці виглядали краще. Що в нападі, що в захисті – перевага «Сан-Франциско» була очевидною. В атаці «Найнерс» витратили певний час на адаптацію до суперника і після тачдауну на першому драйві провели ряд невдалих розіграшів. На трьох драйвах «Сан-Франциско» двічі пробили пант і втратили м’яч через фамбл. Але після цього на шести наступних драйвах «49-ті» занесли 5 тачдаунів. Брок Парді спокійно та без метушні розібрав захист «Далласа» на молекули. На цих шести драйвах в нього було лише два неточних паси. І кинув він на них три тачдауни, а всього за гру – чотири. Про квотербека «Сан-Франциско» взагалі вже варто говорити, як про одного з найкращих в лізі. Брок перестав бути сенсаційним вискочкою і перетворився на впевненого в собі стартера. Зрозуміло, що навколо нього зібрано надпотужний склад. Але не кожен може скористатися наданими можливостями. Парді ними чудово користається. Тому й досі не знає гіркоти поразки в регулярному сезоні (10 матчів – 10 перемог).
Захист «Сан-Франциско» впорався зі своїм завданням не гірше за напад. Промовиста статистика – половина драйвів «Далласа» в перших двох чвертях завершилась пантом після трьох даунів. Ще на одному драйві був фамбл. В другій половині на трьох драйвах «Ковбойс» поспіль «Найнерс» робили перехоплення. Особливо в каліфорнійців старався Фред Ворнер. В першій чверті, коли матч ще не перейшов в стадію гри в одні ворота, лайнбекер спочатку ідеально вибив м’яч з рук Тоні Полларда та спровокував фамбл, а потім зробив на третьому дауні сек на Прескотті і змусив «Ковбойс» пробивати пант. В другій половині до своїх звитяг Фред додав ще й перехоплення. Тож гру Ворнер заікнчив із одним секом, одним теклом з втратою ярдів, одним перехопленням та одним збитим пасом. Фулл-хауз універсального лайнбекера «Найнерс», як демонстрація тотальної переваги їх захисту.
Для «Далласа» цей матч був перевіркою серйозності їх претензій на Супербоул. Бо одна справа розбирати на запчастини «Джаянтс» та «Петріотс», а інша – протистояти одному з головних фаворитів конференції. Перевірку не пройшли ані напад, ані захист. Сил «Ковбойс» вистачило лише на півтори чверті. Саме тоді захист зробив свій єдиний відбір м’яча (фамбл МакКефрі), а напад заніс єдиний тачдаун. Після цього все посипалось. Захист стабільно розривали швидкі паси Парді та виноси від дуета МакКефрі-Мейсон, а напад бився головою об червоно-золоту стіну та не міг навіть перейти середину поля. Хоч «Даллас» провалився як команда, окремо виділяють провал Дака Прескотта. Квотербек «Ковбойс» знову не вивіз складний матч. Дак відверто поплив, коли перевага «Найнерс» ставала все більш очевидною, і почав займатися своєю улюбленою справою – кидати перехоплення. Попри всі запевняння в міжсезоння, що він берегтиме м’яч і кидатиме набагато менше перехоплень, Прескотт показав нульову здатність обирати безпечні розіграші. Три перехоплення на трьох драйвах поспіль поховали будь-які шанси «ковбоїв» на камбек. Як, мабуть, поховали і самого Дака. Бо він знову показав, що є не більш ніж просто непоганим квотербеком. Він може вивести команду в плей-офф, але в Супербоул – ніколи.
Тачдауни тижня: «Детройт» та «Сан-Франциско» розіграли однакові обманні комбінації і занесли ними тачдауни
З огляду на те, що «Лайонс» грали першими, можна припустити, що «Найнерс» поцупили в них цей розіграш. Або ж просто Ден Кемпбел та Кайл Шенехен думають однаково. Якими б не були причини, «Лайонс» та «Найнерс» ідеально виконали однакові розіграші і здобули синхронні перемоги.
Результати п’ятого ігрового тижня виглядають наступним чином
Турнірне становище в дивізіонах наступне.
Американська конференція
Національна конференція
Наступний тиждень розпочнеться з побиття «Денвера» від «Канзас-Сіті». «Цинциннаті» спробують розвинути свій успіх в матчі з міцним «Сіетлом». А «Даллас» спробує реабілітуватись за розгромну поразку у матчі з непоступливими «Лос-Анджелес Чарджерс».
