«З бразильцями є труднощі в спілкуванні». Судаков – про Мудрика, ван Леувена та бажання грати в топлізі
Також про старт «Шахтаря» у ЛЧ та помилку в збірній.
Напередодні старту «Шахтаря» в Лізі чемпіонів Ірина Козюпа поговорила з Георгієм Судаковим.
Спілкуємося в Гамбурзі в готелі команди – перед тим 21-річний півзахисник дав інтерв'ю німецькому Bild. Журналіст був вражений наскільки молодий український футболіст вдумливий та цікавий співрозмовник.
«Не звик, що футболісти в такому віці можуть так розмірковувати на серйозні теми», – поділився емоціями від розмови Лукас.
«Німецький журналіст питав про війну і про те, як ми зараз себе почуваємо», – каже Георгій.
Говоримо після теорії «Шахтаря». А після розмови футболіста чекає заняття в тренажерному залі.
«Зараз я маю більше грати між лініями, вище, вриватись у зону»
– Як змінилася ваша роль на полі та тренувальний процес з приходом нового тренера Патріка ван Леувена?
– Стало більше фізичної підготовки, треба більше бігати на полі. Раніше я постійно відскакував і отримував м’яч в ноги. Зараз я маю більше грати між лініями, вище, вриватись у зону. Але тут все залежить від того, проти кого ти граєш.
Одна справа, коли ти виходиш проти сильної атакуючої команди, і зовсім інша, коли проти команди, яка захищається і грає 5-3-1.
– Ви вже встигли попрацювали з багатьма цікавими тренерами – Ротань, Ребров, Шевченко, де Дзербі, Йовичевич, Чим вам запам’ятався кожен з них?
– Я не можу когось окремо виділити. Кожен з них вніс свою частинку у мою кар’єру. Я ще достатньо молодий футболіст. Я від кожного чомусь вчусь, кожен щось підказує мені. Тому я відкритий до нових викликів.
Зараз, умовно, прийшов містер Патрік – і у нас зовсім інші вимоги. Раніше я з таким не зустрічався, але теж цікаво. Треба вже виходити на новий рівень і змінювати своє ставлення і свою гру. Багато критеріїв, які приніс містер у наш футбол.
– Минулого сезону «Шахтар» був дуже українською командою. Тепер стало більше легіонерів. Це викликає якісь труднощі?
– З бразильцями є труднощі у спілкуванні, бо вони не знають навіть англійську, не кажучи вже про українську. Вони говорять португальською – і тільки між собою. У нас лише Тарас Степаненко трохи знає португальську і може з ними знайти якийсь зв’язок. Я нічого не можу сказати про цих футболістів, бо я їх особливо не бачив на полі.
Мені дуже подобається грузин Азаров, якого ми підписали. Це дуже хороший футболіст. Підписали ізраїльтянина Лемкіна, це теж непоганий футболіст. Але я також думаю, що вони молоді футболісти, і їм потрібен час. Побачимо, що буде далі.
– Яка зараз основна мова на тренуваннях?
– Англійська.
– Минулого сезону «Шахтар» здивував всіх своїм виступом в Лізі чемпіонів. Зможете повторити такі результати цього разу?
– Можливо, минулого року було легше, бо ніхто від нас цього не очікував, і ми поступово, крок за кроком, робили результат. А зараз від нас вже є серйозні очікування, тому треба їх виправдати, не впасти обличчям у болото і грати в футбол, добиватись результату.
«Мудрик – такий хлопець, що не скаже, що йому важко. Він буде працювати кожен день»
– Команда добиралася в Гамбург в неділю. В цей час в АПЛ грали Мудрик проти Забарного, а потім Зінченко проти Миколенка. Чи вдалося подивитись якісь матчі за участі українців?
– Так, дивились «Борнмут» – «Челсі». Цікавий матч, зовсім інша інтенсивність. Навіть не можна порівнювати з чемпіонатом України. «Евертон» – «Арсенал» я не дивився.
АПЛ – це взагалі інший рівень. Дуже цікаво спостерігати за таким футболом – швидким, потужним, атлетичним, технічним. Особливо цікаво, коли там грає мій друг.
– На Мудрика багато тиску в Англії. Як він переживає цей період в «Челсі»?
– Звичайно, я знаю, що йому важко. Але він такий хлопець, що не скаже, що йому важко. Він буде просто працювати кожен день, вірити в себе. Думаю, йому потрібен час. Все поступово прийде. Він у кожній грі додає в чомусь.
Вчора читав, що Почеттіно сказав, що йому треба додати в грі на команду, але я думаю, що це насамперед просто такий чемпіонат. Багато факторів також впливають на його гру. Думаю, що у нього все вийде. Йому просто потрібен час.
– Чим Міша ділиться з вами про своє життя в Англії?
– Звичайно, він розповідає, який там рівень в усьому, починаючи від відновлення, тренажерного залу і закінчуючи полем, фанатами, рівень підготовки. Це вже зовсім інша історія.
Розповідав про побутові нюанси, податки і тому подібне. Це інша сфера. Це в нас з цим набагато простіше, а там все дуже серйозно, є багато нюансів. Може, всі думають, що, якщо ти перейдеш туди, то в тебе життя вдалось, а там ще теж багато різних труднощів.
– На молодіжному Євро збірна України добре себе показала. Від Мудрика ми чули: «Класно побігали з пацанами у футбольчик» і «Продаю Судакова». Чому Міші поки не вдається бути таким у клубі?
– Це взагалі інша атмосфера, інші хлопці, інша підготовка, інший футбол. Не можна навіть порівнювати збірну і клуб. Всі ми розуміємо, яку вагу представляє Міша, тим більше в молодіжній збірній на той момент. Він там має свободу, може робити що завгодно, всі йому довіряють, грають на нього.
В «Челсі» трохи інша ситуація. Там всі топфутболісти. Можливо, йому ще не так довіряють, як довіряли у нашій команді, грали на нього постійно. Тому не можна порівнювати це. Але, так, було дуже атмосферно і феєрично. Всі голи, які ми забили, запам’ятаються на все життя.
– Коли дивитесь матчі своїх друзів в європейських чемпіонатах, виникають думки, що і вам теж так хочеться?
– Звичайно, всі ми прагнемо грати у топ-5 чемпіонатах. Це 100%. Кожен про це мріє, всі ми для цього працюємо. Але на цю мить я так само знаходжусь в одному з топклубів Європи, ми кожного року граємо у Лізі чемпіонів. Зараз я почав грати у національній збірній. Тому, коли прийде час, все можливо.
Всі розуміють, що це не тільки від мене залежить. Це залежить також від пропозиції, від клубу, від президента. Багато дуже факторів, які впливають на перехід. Але, як я вже сказав, я про це не можу навіть думати, бо я футболіст «Шахтаря».
– Мудрик і Трубін загравали з клубами, коли хотіли піти з «Шахтаря». Лайки у соцмережах, підписка на клуб, який вами цікавиться – це не ваш шлях?
– Ні-ні, я таким не займаюсь. Що стосується соцмереж, то я до цього нормально ставлюсь. Можу пожартувати, можу написати коментар, це нормально. Ми не сприймаємо це дуже серйозно, це нормальні речі. А медіа дуже слідкують за цим, тому треба бути обережним.
У мене дружина постійно питає: «Скажи, де ти хочеш грати? Назви хочу одну команду, про яку мрієш».
Тут дуже багато нюансів. Я не можу піти в команду тільки тому, що вона мені подобається чи я за неї вболівав колись. В першу чергу я хотів би, щоб тренер та клуб бачили мене в цій команді, щоб я міг там грати. Від цього я б відштовхувався.
Просто піти, тому що там гроші чи ще щось – я так не хотів би. Дуже багато нюансів – фінансові, сімейні. Це наше життя, і я хочу отримувати від нього задоволення, як і від футболу. Я вже казав, що від мене тут мало залежить. Від мене залежить тільки гра, яку я показую на футбольному полі.
– Є інформація, що за вами стежить спортивний директор «Ювентуса» Клаудіо Джунтолі. Чи були взагалі контакти від клубів з вами чи з вашим агентом?
– Я теж про це чув. Але якогось підтвердження, заяви чи пропозиції – нічого такого не було. Так, інтерес є, але інтерес є у багатьох команд. Я на це не звертаю уваги. Зараз я футболіст «Шахтаря», я маю довгостроковий контракт і всі мої думки тільки з «гірниками». Зараз ми маємо дуже хороший відрізок. Я не можу думати про якусь іншу команду, коли знаходжусь у «Шахтарі».
«Футболіст з «Дніпра-1» сказав: «А ти в збірну за сало їдеш?» Може, він жартував»
– Відчуваєте, що вже переросли рівень УПЛ? Читачі в коментарях на omax-center.com.ua пишуть, що вам вже час за кордон.
– Не можу сказати, що я переріс його. Зараз у нас дуже конкурентоздатний чемпіонат. Звичайно, хочеться виходити на новий рівень, особливо коли ти приїжджаєш після таких матчів, як ігри за збірну, Ліга чемпіонів.
Чемпіонат України – це трохи інша атмосфера, гра без вболівальників. Це дуже складно. І проти тебе грають по-різному. В Лізі чемпіонів і в матчах збірної відкритий футбол. В чемпіонаті України все по-іншому. Всі грають у 5 захисників. Дуже багато позиційної атаки у нас, і це зовсім інша гра.
Тому я не можу сказати, що я вже переріс. Постійно є над чим працювати. Але, звичайно, завжди хочеться виходити на новий рівень.
– Шевченко повірив у вас ще два роки тому, але тоді не всі зрозуміли ваш виклик у збірну України. Як вам вдалось досягти такого прогресу за такий короткий час?
– Я пам’ятаю критику на мою адресу, але я думаю, що Шевченко, Малдера, весь тренерський штаб збірної, який був на момент, коли мене вперше викликали, не вороги собі. Казали, що мене викликали «за сало», але вони не викликали б якихось лівих футболістів.
Тим паче, я потім пройшов збори і поїхав на Євро. Так, я там не виходив, але я думаю, що на той момент ще не був готовий психологічно грати. На наступний рік прийшов містер Де Дзербі – і пішов прогрес. Так, ми не грали у складі, як сталось вже під час війни при Йовичевичі.
Коли ми отримали довіру від тренера, від клубу – це розв’язує тобі руки, голову і ти можеш спокійніше грати у футбол. У нас багато талановитих гравців, і всі мають якість, але раніше ми були трохи скутими. У нас було багато бразильців, ми мали мало ігрового часу.
Коли ти виходиш на 20 хвилин, ти думаєш, як можна себе зараз проявити. А потім, коли такого немає… Конкуренція – це нормально, це супер, але коли це здорова конкуренція, коли немає такого, що хтось має грати, а хтось – ні. Тому нам стало легше, і ми змогли показати себе.
– Що за історія про «сало»?
– Це було давно – ще при Каштру. Мене викликали у національну збірну. Якраз була гра проти «Дніпра-1», і я виходив на заміну. Паралельно зі мною на поле виходив футболіст з «Дніпра-1» і сказав: «А ти в збірну за сало їдеш?» Може, він жартував. Але Шевченко собі не ворог, він би не викликав аби кого.
– Ситуація з бутсами в матчі з Італією вже відпустила?
– Так. Я вже казав, що, звичайно, помилився у тій ситуації. Але тут найголовніше було психологічно не перемикатись, бо я виходжу на кожну гру, щоб отримувати задоволення і грати у футбол, грати у футбол з м’ячем у першу чергу.
Після цієї помилки я міг би, умовно, накритись, ховатись від м’яча, але я так не можу. Розумію, що помилився, але я не можу від того перестати грати у футбол. Так вийшло, дуже шкода, але граємо далі. Попереду було ще 80 хвилин, це був тільки початок матчу.
Тому я продовжив грати. Я вже не думав про бутси чи ще щось. Просто грав на своєму рівні, на якому я можу грати.
– Журналіст The Athletic після матчу збірної проти Англії заявив, що ви, ймовірно, наступний дорогий продаж «Шахтаря».
– Бачив цю цитату, але не можу це коментувати. Це думка однієї людини. Не знаю, варта вона чогось чи ні. Звичайно, мені приємно, але я не звертаю на це уваги. Я працюю далі, і все.
Фото: «Шахтар»
