Збори «Динамо» дали багато позитиву – і навіть змусили повірити у боротьбу за чемпіонство
Суттєва різниця у порівнянні з підготовкою до обох частин минулого сезону.
«Динамо» Мірчі Луческу – то страждання», – так у своєму прогнозі на УПЛ для omax-center.com.ua стан киян описав Андрій Сеньків.
І це справді так, якщо аналізувати останній рік. Причому, на усіх рівнях, де румунський фахівець мав хоч якийсь вплив – трансферна кампанія, рішення щодо логістики, вибір складу, ігрові проблеми, підготовка до сезону.
Все це викликало масу песимізму за підсумками кампанії 2022/23 – взагалі не вірилось, що «Динамо» здатне перебудуватися з цим тренером попри непоганий кадровий потенціал.
Чи відбулися настільки серйозні зміни та кроки вперед, щоб кардинально змінити цю думку? Та ні. Але з’явився стриманий оптимізм – його подарували літні тренувальні збори. Здається, керівництво та тренерський штаб враховує помилки минулого.
Ці збори «Динамо» – не депресивні та хаотичні, як було минулого сезону
Правильна підготовка до сезону – ледь не ключовий аспект як мінімум успішного старту. Якщо згадати результати киян у перших турах попереднього розіграшу УПЛ, то висновок доволі простий – тоді ця робота була провалена. Ще й двічі – і влітку, і взимку.
У міжсезоння після повномасштабного вторгнення РФ «Динамо» недопрацювало у багатьох сферах – не відреагувало на втрату гравців, сподіваючись взяти прогнозоване усіма золото малою кров’ю, не влучило з новачками (Владислав Кабаєв відверто провалився, а легіонерів Луческу сходу не інтегрував) та в оновленому складі виявилося не готовим до виконання навіть локальних завдань.
Окремо варто акцентувати на останньому пункті. Один з головних тодішніх прорахунків – Луческу виводив команду на пік форми під кваліфікацію Ліги чемпіонів. У перших двох раундах це спрацювало, але зі стартом УПЛ відбувся стрімкий спад.
Другий прорахунок – Мірча неначе закривав очі на «депресивні» спаринги. «Динамо» вже у контрольних матчах виглядало блідо, тому прохід «Фенербахче» та «Штурма» сприймався як велика несподіванка, а не як закономірність.
Взимку виникла інша проблема – втративши Віктора Циганкова, Миколу Шапаренка та Іллю Забарного, тренерський штаб забув про сам футбол та пірнув у «скаутинг». На зборах Луческу переглянув велику кількість футболістів, але спрямованих на підготовку до весняної частини матчів так і не провів – основа практично не награвалася, комбінації гравців постійно тасувалися, а про напрацювання нових ідей після відходу лідерів і не йшлося. Одним словом, повний хаос, підсумок якого відобразили результати.
А цього разу«Динамо» підійшло до зборів в Австрії дуже системно:
➡️ відсутність поспішного інтегрування гравців, які старт підготовки пропускали через додаткову відпустку;
➡️ баланс між спарингами з серйозними суперниками та слабкими командами, де можна награвати нові зв’язки та перевірити резерв;
➡️ відпрацювання чітких механік – повернення до високого тиску зразку чемпіонського сезону, наприклад, коли Сидорчук пресингує чужого опорника;
➡️ робота у зонах завершення – простір у чужому карному атакують по 3-4 гравці, а не 1-2;
➡️ робота у «трійках» на флангах – забігання фулбеків, простріли «під себе», відтягування уваги захисників тощо.
Все це – реальні заготовки та ідеї, які виявилися ефективними. Передбачаючи жарти про рівень спротиву опонентів – були перемоги над «Аль-Хілалем» та «Арісом», гольова нічия з «Янг Бойз», а аматорів також треба вміти громити з 8 чи 9 м’ячами.
Серйозну роль відіграватимуть фактори Ярмоленка, Шапаренка, Буяльського та Бущана
Сезон 2022/23 – яскравий доказ, що для успіху в УПЛ достатньо мати хоча б пару гравців з приставкою «difference maker». Чи хтось насмілиться сказати, що друге місце «Дніпра-1» Олександра Кучера – це заслуга перш за все командної роботи, а не колосального впливу Олександра Піхальонка та Артема Довбика, які перебували у чудовій формі?
Восени «Динамо» теж відчуло це на собі – стабільно набирати очки кияни почали тоді, коли після пошкодження повернувся Циганков.
Навесні серед креативних та нестандартних гравців залишився один Віталій Буяльський, не маючи від кого отримати передачі після фірмових відкривань між лініями. Сьогодні ситуація інша – повертається Шапаренко та з’явився Андрій Ярмоленко.
Ярмоленко – це окрема тема для розмови. Попри скептицизм публіки та не зовсім доречні закиди про фізичну готовність, очікування від нього грандіозні. Це харизма, лідерство і характер у «позаігровому» плані. Та футбольний інтелект, індивідуальна майстерність і креатив – в ігровому плані, що вже було помітно у спарингах.
Те ж стосується Шапаренка. Микола, щоправда, ще далекий до своїх оптимальних кондицій, але ця команда банально залежна від його обсягу роботи. Це просування м’яча, якого так бракувало, пресинг дії, налагодження взаємозв’язків на лівому фланзі. А ще – розвантаження Сергія Сидорчука/Володимира Бражка, адже саме капітан минулого сезону вимушено покривав ще й функції другого хавбека.
Також не слід применшувати фактор Бущана – при всій повазі до молодого Руслана Нещерета, але Георгій виглядає значно надійніше.
«Динамо» налаштувало роботу майже в усіх сферах
Черговий доказ прогресу клубу у міжсезоння – вирішення проблем у багатьох сферах діяльності.
Наприклад, жвавіше запрацював медіавідділ. «А у чому ж тут плюс для футбольної складової?», – запитаєте ви. Ну, як мінімум є шанс, що тепер суперечливі коментарі гравців, які можуть створити тиск на команду та призвести до 3-матчевої дискваліфікації, контролюватимуться та не з’являтимуться на офіційному сайті.
Тепер про сумнозвісну логістику – одразу декілька джерел повідомляли про бажання «Динамо» частину матчів УПЛ проводити в Одесі, а єврокубки – в Бухаресті. Це значно полегшує переїзди, а заборона приймати вболівальників на домашніх стадіонах в Україні відкидає контраргументи про «клубу байдуже на своїх київських фанатів».
Трансферна політика теж стала виваженішою – склад насправді добре укомплектований, питання можуть виникнути хіба щодо другого нападника (але там велика довіра та Владислава Ваната та успішний експеримент з Беніто) та центру захисту (який може краще себе проявити з новою моделлю гри). У такому випадку, ймовірно, краще залишатися пасивними, ніж брати легіонерів, які через рік підуть в оренду.
Та й применшувати підписання Ярмоленка та повернення Бражка не варто – це серйозне підсилення.
***
«Динамо» неочікувано провело адекватне міжсезоння – без скандалів, з певною системністю, з хорошою грою в підготовчих матчах, з правильним підходом в інфопросторі.
І це вселяє віру. Віру, що у кампанії 2023/24 повертається боротьба за чемпіонство та зникає турбулентність. З цим підбором футболістів топ-2 є цілком реальною ціллю.
Чи зникли сумніви щодо Луческу? Ні, не зникли, його прагматичність досі не забута. Однак одразу кілька інших позитивних аспектів переважають це єдине побоювання.
Фото: «Динамо»
