Судаков – наступний великий продаж «Шахтаря». Єдина вітрина – ЛЧ, але ван Леувен ховає його сильні якості
Потрібно повторювати шлях Мудрика, але умови не ті.
«Георгій Судаков – це клас, йому щойно виповнився 21 рік. Ймовірно, саме він стане наступним дорогим продажем «Шахтаря», – це цитата репортера авторитетного The Athletic Адама Крафтона, з якою важко не погодитись.
Навіть більше. Судаков – це наступний великий трансфер загалом представника УПЛ, допоки хтось не може остаточно відійти від травм (Микола Шапаренко), а у когось попереду ще певний шлях до потрапляння у конкретний шорт-лист провідних європейських клубів (Владислав Ванат та Володимир Бражко).
Георгій натомість вже зараз виглядає гравцем, чутки щодо якого не здаються чимось видуманим. Це стосується й грандів, як от нещодавні інсайди про «Ювентус».
У свої 21 – це лідер чемпіона України, основний хавбек збірної та один з найкращих футболістів молодіжного Євро, який пройшов влітку. Причому в усіх перерахованих командах фактор Судакова є вкрай важливим.
Втім, у питанні його потенційного продажу є дуже багато нюансів.
«Шахтар» не у позиції, коли йому треба продавати Судакова – у нього довгий контракт та ключова роль
Найголовніший пункт – на «Шахтар» взагалі нічого не тисне у ситуації з Судаковим. У нього чинний контракт аж до літа 2028-го, який він перепідписав у квітні цього року на покращених умовах.
Тож, по-перше – немає ніякого ризику втратити його безплатно або надто дешево, як це трапилося з Анатолієм Трубіним через його небажання продовжувати угоду. По-друге – це мінімізує шанси на якийсь бойкот з боку гравця, бо у нього не залишається важелів впливу. Хоча Георгій і не нагадує того, хто готовий йти на схожі кроки.
Виходить, «Шахтар» знаходиться у максимально виграшній позиції.
Яким би хорошим не був вибір виконавців у центрі поля, але втрата Судакова все ж стане найбільш болісною. І навряд клуб зможе чимось перекрити це, тим паче маючи неприємний досвід з продажем Михайла Мудрика – гірники дотепер не знайшли повноцінної заміни на лівий фланг атаки, де постійно проходить ротація (в Ігора Йовичевича – Криськів, Джурасек та той же Судаков, у Патріка Ван Леувена – Кащук, Егіналдо, Невертон, Зубков та навіть Сікан).
«Я на це не звертаю уваги. Зараз я футболіст «Шахтаря», я маю довгостроковий контракт і всі мої думки тільки з гірниками», – так хавбек коментував чутки у своєму нещодавньому інтерв’ю для Tribuna.com, натякаючи, що поки не думає про можливий трансфер.
Однак якщо Георгій мріє у найближчому майбутньому потрапити у топовий європейський чемпіонат, то у нього фактично залишається один вихід.
Єдиний варіант – награти на шалену пропозицію. Це можна зробити лише в ЛЧ, як Мудрик
Є тільки одна умова, яка здатна змінити позицію «Шахтаря» у питанні Судакова – надходження щедрого запиту. Знову ж таки, тут багато паралелей з історією Мудрика.
Згадуючи поведінку керівництва у перемовинах щодо Михайла, можна сміливо стверджувати, що Георгія за умовні 30-40 мільйонів продавати теж ніхто не збирається. Очевидно, знову будуть розмови про «винятковий талант», «рівень гри у такому юному віці» тощо (хоч вони і не будуть безпідставними).
Цікаво, що про це в останньому інтерв’ю також заговорив Анатолій Трубін:
💬 «Йому буде дуже важко піти. Це, мабуть, потрібні якісь космічні гроші за нього. «Шахтар» просто так не відпустить»
Відповідно, потенційні покупці матимуть серйозну дилему – чи варто платити 50-60+ мільйонів. І, здається, відповідь тут доволі проста:
▶️ так, якщо Судаков засяє у Лізі чемпіонів;
▶️ ні, якщо засяяти у Лізі чемпіонів не вдасться.
Повертаємося до прикладу Мудрика – влітку 2022-го ніхто не був готовим платити понад 30 мільйонів. За попередніми даними, такою була найбільша ставка – вона поступила від «Брентфорда» в останні дні серпня, але «Шахтар» тоді підійняв планку до 50. Не прогадав та продав за 70 (+30 бонусами), проте це було б неможливим без його аномального перформансу у групі ЛЧ з 3+2 та топовими сольними голами.
Судаков – в ідентичній ситуації. Ніхто не оцінюватиме ризики вкладення розміром 50+ мільйонів за його виступами в УПЛ. Та навіть за іграми у збірній, бо:
▶️ національна команда – це інша «футбольна екосистема»;
▶️ зустрічі з суперниками рівня Мальти та Північної Македонії не стануть маркером;
▶️ одного матчу з Італією недостатньо, щоб допомогти менеджменту зацікавленого топклубу прийняти остаточне рішення.
Потрібна хоча б якась дистанція на високому рівні – 6 вечорів ЛЧ, один з яких Георгій вже втратив, злившись із сірою масою проти «Порту» (1:3).
ЛЧ – це єдина вітрина. Тож потрібно вмикатись, брати приклад з Мудрика та продавати себе. З «Барселоною» на «Камп Ноу», а не з «Вересом» на «Авангарді» у Рівному. З «Порту» у матчі-відповіді на «Драгау», а не з ЛНЗ у Черкасах.
Так, саме у поточному розіграші турніру, а не розраховувати на новий шанс наступного року. Адже його банально може не бути – «Шахтар» на старті сезону поставив під сумніви чемпіонство УПЛ, тому цілком може пролетіти повз пряме потрапляння у групу та відправитися у кваліфікацію, яку ще потрібно буде пройти.
З Ван Леувеном буде важче проявити себе – він «ховає» якості Судакова
З передумовами розібралися, але наскільки легким у реалізації є цей план? Судячи з останніх матчів «Шахтаря» – завдання із зірочкою.
Чергове порівняння з кейсом Мудрика – під нього в ЛЧ була заточена вся гра команди. Йовичевич немов розумів, що потенційно найуспішніша тактика, коли у суперника є вагома перевага за загальним рівнем виконавців – це ізолювати Михайла (звільнити від захисної роботи, забезпечити простір, залишати 1 в 1) та сподіватися, що в окремих епізодах він проявить себе індивідуально та зробить різницю. Власне, це йому і вдалося як мінімум у трьох з шести матчів.
Цього було достатньо, щоб привернути до себе увагу та викликати у скаутів/менеджерів реакцію: «Так, це воно». І вже взимку «Челсі» та «Арсенал» прийшли з пропозиціями у 70 мільйонів + бонуси.
А Судаков з Ван Леувеном стає заручником системи. Патрік продовжує нав‘язувати свою «вертикальну та агресивну модель» попри те, що вона поки не працює. У Георгія ж немає жодної особливої ролі – він «один з».
Тренерський штаб не відштовхується від сильних якостей хавбека, а навпаки жертвує ними заради структури. Трохи статистичних аргументів на основі виступів в УПЛ та ЛЧ (всі показники – у середньому за 90 хвилин):
⏺ З Йовичевичем минулого сезону Судаков виконував 60.63 паси, з Ван Леувеном цього сезону – 46.68;
⏺ З Йовичевичем Судаков отримував 50.13 передач, з Ван Леувеном – 38.57;
⏺ З Йовичевичем Судаков здійснював 3.11 ривків з м’ячем, з Ван Леувеном – 1.36;
⏺ З Йовичевичем Судаков виконував 2.06 розрізних передач, з Ван Леувеном – 0.9;
⏺ З Йовичевичем Судаков виконував 17.1 пасів вперед та 3.79 у карний, з Ван Леувеном – 13.12 та 2.71 відповідно.
Все це наслідок вертикалізації нідерландця та «простішого», але фізично більш вимогливого футболу. Георгій – півзахисник явно не під такий стиль. Ні, це не означає, що він у нього не впишеться. Швидше навпаки, Судаков стабільно демонструє, що вміє адаптовуватися до нових ігрових середовищ.
Проблема лише у тому, що за такого сценарію він не має змоги у повному обсязі показати свої найсильніші характеристики – просування м’яча, дії під тиском при коротких розіграшах у білд-апі, ідеальні розрізні передачі на вінгерів.
Бо:
❌ отримує менше пасів та відповідно сам виконує менше передач, адже «Шахтар» тепер не затягує процес переходу в атаку;
❌ рідше бере на себе ініціативу та не долає дистанцію з м’ячем, адже тренер хоче бачити миттєві закидання вперед після перехоплення;
❌ менше креативить, адже тепер має ширший спектр функцій, як, наприклад, пресинг та насичення зон попереду після доставлення м’яча на фланги.
Тобто, далеко не такий карт-бланш, який виправдано надали Мудрику минулої осені.
Судакову дійсно треба йти – рівень УПЛ та приклади інших українських легіонерів доводять це
Судаков стримано висловлюється й щодо того, чи не варто йому покидати Україну заради значно сильнішої ліги:
💬 «Не можу сказати, що я переріс УПЛ. Зараз у нас конкурентоздатний чемпіонат».
Однак у наступних його словах присутні певні натяки:
💬 «Звичайно, хочеться виходити на новий рівень, особливо коли ти приїжджаєш після таких матчів, як ігри за збірну, Ліга чемпіонів.
Чемпіонат України – це трохи інша атмосфера, гра без вболівальників. Це складно. І проти тебе грають по-різному. В Лізі чемпіонів і в матчах збірної відкритий футбол. В чемпіонаті України все по-іншому. Всі грають у 5 захисників. Дуже багато позиційної атаки у нас, і це зовсім інша гра».
Багато хто стверджує, що нашим найкращим футболістам не слід масово залишати українські клуби та, мовляв, послаблювати й без того слабку лігу, але істина в іншому – наявність чи відсутність тих небагатьох одиниць не так глобально впливає на загальний рівень. А якщо вони підуть кудись розвиватись далі, то дадуть шанс заявити про себе іншим молодим хлопцям – це, напевно, давно стало аксіомою.
Судакову ловити в цій УПЛ нічого. Раніше можна було сперечатись, однак останні приклади доводять зворотне. Тут можна говорити і про Іллю Забарного з «Борнмута», який восени минулого року в «Динамо» стикався з критикою та закидами про регрес, і про Артема Довбика з «Жирони», який почав ще впевненіше виглядати після дебюту в іспанській Ла Лізі, і про Анатолія Трубіна, який нещодавно провів дербі з «Порту» у нереальній атмосфері заповненого стадіону.
Все це – про прогрес. УПЛ у сьогоднішніх умовах – не про прогрес, якщо розглядати суто кейс Георгія, який остаточно сформувався як гравець високого класу.
Тож Судакову треба вмикатись та ставати героєм цього кризового «Шахтаря» у наступних матчах ЛЧ. Бажано розпочати у середу проти «Антверпена».
Фото: «Шахтар», Mateusz Slodkowski/DeFodi Images, Marvin Ibo Guengoer/GES Sportfoto
