Перемога у Золотій лізі та невихід на ОІ: підсумки сезону українських волейболісток

Цей пост написано користувачем omax-center.com.ua. Ви теж можете писати матеріали про волейбол, або будь-який інший вид спорту ось тут.

Щойно завершилася волейбольна кваліфікація у жіночих команд до Олімпійських ігор у Парижі-2024, на яких виступала і збірна України.

Результати змагань

У трьох групах розігрувалися шість прямих путівок на ОІ. Результати змагань такі:

Незважаючи на запеклу боротьбу у багатьох матчах, глобальних несподіванок не сталося. Можна лише відмітити, що Домініканська республіка, яка займала 10 місце у світовому рейтингу на початку турніру, змогла вибороти пряму путівку на ОІ-2024, обійшовши Китай, Нідерланди та Канаду. Це справді сильний і неочікуваний результат, тим паче зважаючи, що в першому турі домініканки несподівано програли низькорейтинговим чешкам.

В решті, все цілком закономірно. Із топ-6, окрім Китаю, не змогла пройти і Італія, але вони поступилися цілком достойним полячкам, які до того ж були господарками. А інші господарки – японки – не змогли обіграти у лобовій сутичці бразилійок (2-3).

Тож, прямі путівки на Олімпійські ігри отримали Домініканська республіка, Сербія, Туреччина, Бразилія, США та Польща. Плюс господарки ОІ Франція. 7 учасників відомо.

Що з добором?

Решта 5 учасників офіційно визначаться 24 липня 2024 року, коли закінчиться Ліга націй і сформується остаточний рейтинг. Наразі, рейтинг виглядає так:

Зеленим помічені збірні, які вже мають путівку, блакитним – ті, що отримали б путівки, аби рахувалося по нинішньому рейтингу.

По-перше, дві конфедерації ще не мають своїх представників на ОІ. Це Азія та Африка. А за регламентом, кожна волейбольна конфедерація має бути представлена на Олімпіаді. І якщо у азіатів і так вистачає рейтингу (Китай, Японія), то Кенія проходить, як африканська збірна із найкращим рейтингом. Офіційно це ще не оголошено, адже наступного року буде декілька рейтингових турнірів (регіональні відбори до Челенджеру, сам Челенджер та Ліга націй). Але запас кенійок досить суттєвий перед Камеруном (близько 27 балів), тож стільки не можна втратити за один (максимум два) програш на Челенджері. А свій відбірковий турнір (аналог європейської Золотої ліги) африканці ніколи не проводили (хоча теоретично ще можуть організувати). Де-факто восьма путівка у Кенії, де-юре оголосять наступного року.

Що стосується азіаток, то теоретично ще можна допустити, що Китай та Японія максимально проваляться в Лізі націй-2024 (а це мінімум 12 матчів) і вилетять із топ-10. Тоді найкраща азійська команда отримає путівку, навіть якщо буде поза межами топ-10. Але це малоймовірно, хоча і можливо (запас Китаю перед Канадою 65 балів).

Інші три путівки достануться найкращим командам із рейтингу, які їх ще не матимуть. Наразі це Італія, Японія та Нідерланди, тобто команди із топ-10. Найбільшим (по-хорошому, єдиним) їхнім конкурентом виглядає Канада. Вона відстає від Нідерландів на 22 бали і це хоч і багато, але можна відіграти за такий довгий турнір, як Ліга націй. Тим паче, невідомо, якими складами будуть грати топи, особливо у перших турах (як запланують вихід на пік форми).

Україна

Тепер, власне, переходимо до нашої команди.

Кваліфікація ОІ була важка як для самої команди, так і для вболівальників. Для тих, хто не хотів занурюватися в тему або ж дивиться волейбол поверхнево, перші п’ять турів і п’ять безапеляційних поразок були досить болісними. Але хто читав прев’ю і більше розбирався, розумів, що ми починали із найсильніших суперників і поступово послаблювали опозицію. Тож, поразки від учасників Ліги націй не були несподіванками. Так, хотілося більше боротьби, але від недосвідченої команди було годі цього очікувати.

Найголовнішими були дві останні гриі, на які були сподівання (у прев’ю я прогнозував результат 2-5 із прицілом на саме ці ігри). Навіть не так... Найголовнішою була гра проти Чехії, яка виглядала кращою за наших на початковому етапі змагань (несподіваний виграш у Домінікани, виграш у Мексики, та і програші іншим були із більш достойним рахунком, ніж у наших дівчат). А все тому, що поразка в цьому матчі могла знецінити нашу перемогу у Золотій лізі.

На шляху до перемоги у цьогорічній Золотій лізі ми обіграли Угорщину (двічі), Францію (1-1), Чехію (двічі) та Швецію (двічі). По угоркам і шведкам питань немає. Перших ми ще і впевнено закрили на чемпіонаті Європи, а останні все ж низькорейтингова збірна, яка навіть не пройшла за рейтингом на цю кваліфікацію (хоча вони піднімуться, бо Ізабель Гаак може в одну вигравати матчі). А от по Франції і Чехії могли виникнути питання.

Франція особливо не напружувалася в групі ЗЛ, бо путівка на Челенджер була в них у кишені із самого початку, як у господарок. Тому в ЗЛ вони грали ослабленим складом (без двох основних гравчинь). А що вони являють собою основним складом, ми побачили на Челенджері, де француженки впевнено обіграли нас 3-0.

Схожа історія і з Чехією. В півфіналі-то ЗЛ ми обіграли їх впевнено 3-0 та 3-1. Але грали чешки не просто ослабленим складом, а відверто резервним. Із тих гравчинь, які грали в основі на ЧЄ та квалі ОІ, в ЗЛ була лише одна центральна блокуюча Коулісіані. А от основному складу ми прикро програли в 1/8 ЧЄ 2-3. Тож, питання залишалися.

Гра з Чехією на кваліфікаційному турнірі до ОІ була дуже принциповою. Перший сет ми програли без варіантів 14:25. У другому вели нормально, 15:11, 21:18. Але дійшло до 23:23 і довелося все вирішувати на більше-менше. Благо, довели сет до перемоги. А два останні сети закрили вже впевнено. Тож, свою перевагу над чешками довели більш-менш впевнено.

З мексиканками також було непросто, але обіграли в чотирьох сетах, і закінчили турнір на мажорній тоні.

Остаточний результат 2-5, 6 місце серед 8 учасників. Можна зробити певні висновки.

Із негативу:

1. Із психологією треба працювати. У перших 5 матчах було 5 випадків, коли ми доходили до клатчу (після рахунку 20 мали рівний рахунок або не більше -1), але кожного разу програвали. Та навіть у єдиній виграній партії провалилися, віддавши перевагу 20:10 до 22:22. Це і називається «клас» команди – здатність забирати очки пі тиском.

2. Наша одна із основних опцій – діагональна Крайдуба – провалила турнір. Тільки в першому матчі із китаянками показала достойну гру, а в решті провалилася. Її змінниця Данчак грає дуже примітивно. Часто помиляється навіть на одиночному блоці.

3. До Ліги націй ми не готові. Із всіма командами із Ліги націй (перші 5 матчів) ми виглядали явними аутсайдерками.

4. Перший темп – наше слабке місце. Як в плані атаки, так і в плані протидії.

5. Блок у нас дуже слабкий. В перших двох матчах ми виграли блоком лише 6 очок, це дуже мало. Хоча проти слабших суперниць вже все виглядало не так погано (з мексиканками за дві перші партії блоком виграли 11 очок).

6. Прийом – наша проблема. У нас немає жодної догравальниці, яка б давала стабільний прийом.

Із того, що сподобалося:

1. Міленко – справжній лідер. Єдина, хто не боїться ризикувати. Не безпомилково, але бере ініціативу на себе.

2. Дорсман. Два останні матчі реально затащила. На ряду з Міленко, б’є впевнено. Її 20 очок у матчі з чешками, і 24 у матчі з Мексикою виграли нам матчі.

3. З командами нашого рівня (Чехія, Мексика), з впевненістю все гаразд. Ті ж останні дві партії з Мексикою ми виграли із рахунку 15:18 та 13:17, а з чешками другу партію взяли в клатчі.

4. Пєтков не боявся робити заміни і тасувати склад. Інколи, запізно, але намагався. Тож, нехай рік ще попрацює))

5. Спроба грати перший темп все ж прийшла в останніх матчах. Не завжди ефективно, але це те, що потрібно.

6. В рейтингу ми не просіли. Незважаючи на 5 поразок і опускання до 22 місця по ходу турніру, ми закінчили квалу ОІ навіть з невеличким плюсом (+0,16). 19 місце цілком об’єктивний показник сили нашої збірної зараз.

Висновки по сезону

1. Ми набралися неймовірного досвіду. За сезон зіграли 24(!) офіційні матчі! Це більше, ніж за два попередні роки. Ми зіграли із представниками Азії, Америки, чого не було в попередні роки.

2. Україна взяла титул у волейболі! Так, Золота ліга – це низькорейтинговий турнір, в якому не грають найкращі команди, але все ж. Для нашої збірної це успіх, якого не було дуже давно. Не треба цього знецінювати.

3. Треба розв'язати питання з оптимізацією складу. Недопустимо, щоб ми грали на основних турнірах не в найсильнішому складі. Наявність Рихлюк, Якушевої, Герасимової тощо явно б посилили склад. Принаймні, склалося таке враження.

4. Працювати над прийомом. Це основа для хорошої гри в атаці.

5. Більше залучати перший темп. В останніх матчах це накльовувалося, але треба більше. В цьому плані перспективно виглядає молода Маєвська, але треба більше практики.

6. Реально оцінювати свої сили та перспективи. Не говорити про «плануємо топ-10», а ставити реальні цілі. Наразі, це топ-15, і для цього треба багато працювати.

7. Вчити більше грати по лінії. Що Крайдуба (Данчак), що Димар цього на постійній основі не роблять, від чого занадто часто втикаються в блок.

8. Для росту Шаргородської треба конкуренція.

В цілому, сезон можна оцінити на міцну 4 (за п’ятибальною системою). Ми зіграли у багатьох змаганнях, набралися досвіду, виграли турнір (нехай ЗЛ і не найпрестижніший), чого не траплялося вже довгі роки.

Сезон збірних для жінок завершено. Інформації для аналізу більш ніж вдосталь. Головне, зробити правильні висновки і рухатися вперед.

Далі буде тільки цікавіше! А на нас чекає ще чоловіча Олімпійська кваліфікація, яка стартує вже за кілька днів.